Біохімія крові

 Біохімічні дослідження є основою профілактичної ветеринарної допомоги. У сучасній ветеринарній медицині, що швидко розвивається, попит на точну та своєчасну діагностику вищий, ніж будь-коли. Біохімічні тести дозволяють створювати індивідуальні профілі на основі конкретних потреб пацієнтів-тварин. Ці профілі можна адаптувати відповідно до стану здоров'я тварини та медичних процедур, які вона проходить.

Біохімія крові, також відома як клінічна хімія, включає аналіз крові для виявлення та вимірювання біохімічних речовин, зокрема ферментів, електролітів, субстратів (білків, глюкози, ліпідів) та метаболітів. Ці речовини можуть розкрити велику кількість інформації про фізіологічний та патологічний стан організму тварини. Розуміння біохімічних шляхів та маркерів, специфічних для різних видів, дозволяє ветеринарам забезпечувати точне та ефективне лікування. Крім того, інтеграція клінічних спостережень з біохімічними даними забезпечує комплексний підхід до догляду за тваринами та їхнього ведення.

 

Коли нам потрібно проводити біохімічне тестування крові домашніх тварин?

 

• Дослідження, що виявляють порушення роботи органів, для діагностики захворювань: виявлення таких станів, як діабет, захворювання печінки, ниркова недостатність та електролітний дисбаланс.
• Дослідження, що контролюють хронічні захворювання: оцінка прогресування захворювань та ефективності лікування.
• Передопераційні дослідження: Оцінка здоров'я тварини перед проведенням анестезії або операції.
• Рутинні дослідження для перевірки здоров'я: Оцінка загального самопочуття, особливо важливо для геріатричних домашніх тварин або тих, хто має відомі проблеми зі здоров'ям.

Метаболічні маркери:

 

• Загальні: глюкоза, кальцій, натрій, калій, хлорид, сечовина, креатинін – за допомогою цих параметрів можна оцінити функцію нирок, кислотно-лужний баланс та рівень глюкози в крові.
• Комплексний аналіз: глюкоза, кальцій, натрій, калій, хлорид, сечовина, креатинін, загальний білок, альбумін, АЛТ, АСТ, ЛФ та білірубін – для оцінки функції органів та метаболічного стану
• Маркери функції печінки: АЛАТ, АСТ, ЛФ, ГГТ, білірубін, альбумін – для перевірки та моніторингу функції печінки, а також діагностики гепатиту, цирозу та пухлин печінки
• Маркери функції нирок: сечовина, креатинін та електроліти – для діагностики та моніторингу захворювань нирок і оцінки ступеня ниркової недостатності
• Ліпідний профіль: ЛПВЩ, ЛПНЩ, загальний холестерин та тригліцериди – важливі для верифікації порушень ліпідного обміну, що призводять до таких станів, як панкреатит та серцево-судинні захворювання.

 

Використовуючи в ветеринарній практиці сучасні автоматичні біохімічні аналізатори ви швидко та без проблем проведете потрібні дослідження та отримаєте результати. Можливі варіанти досліджень на автоматичному біохімічному аналізаторі Seamaty:

 

1.Перевірка стану здоров'я (24 параметрів) -ALB, ALP, ALT, AMY, AST, Ca, CK, Crea, GLU, GGT, LDH,LPS, PHOS, TBA, TB, TC, TCO2, TG, TP, BUN, UA, A/G*,

альбуміни (ALB), лужна фосфатаза (ALP), аланін амінотрансфераза (ALT), амілаза (AMY), аспартатамінотрансфераза (AST), кальцій (CA), Креатинкіназа(CK), креатинін (CREA), глюкоза (GLU), гама-глутамілтрансфераза (GGT), ), лактатдегідрогеназа (LDH), ліпаза (LPS), фосфор (PHOS), загальні жовчні кислоти (TBA), загальний білірубін (TBIL), загальний холестерол (TC),бікарбонати (TCO2), тригліцериди (TG), загальний протеїн (TP), сечовина (BUN), сечова кислота (UA), альбуміново-глобуліновий індекс (A/G)

2.Комплексне дослідження (16 параметрів)-ALB, ALP, ALT, AMY, CHE, K+, Na+, Crea, GLU, TB, TP, UA, BUN, A/G*, B/C*, GLOB*

альбуміни (ALB), лужна фосфатаза (ALP), аланін амінотрансфераза (ALT), амілаза (AMY), холінестераза(CHE), калій (K), натрій (Na), креатинін (CREA), глюкоза (GLU), загальний білірубін (TBIL), загальний протеїн (TP), сечова кислота (UA), сечовина (BUN), альбуміново-глобуліновий індекс (A/G), сечовина/креатинін(В/С),глобуліни (GLOB)*

3.Перевірка стану здоров'я (16 параметрів) - ALB, ALT, AMY, AST, GLU, CK, Ca, Crea, BUN, TB, TG, TP, PHOS, A/G*, B/C* GLOB*

альбуміни (ALB), аланін амінотрансфераза (ALT), амілаза (AMY), аспартатамінотрансфераза (AST), глюкоза (GLU), Креатинкіназа(CK), кальцій (CA), креатинін (CREA), сечовина (BUN), загальний білірубін (TBIL), тригліцериди (TG), загальний протеїн (TP), фосфор (PHOS), альбуміново-глобуліновий індекс (A/G), сечовина/креатинін(В/С), глобуліни (GLOB)*

4.Котячі запалення (12 параметрів) - f-SAA, BUN, Crea, ALB, LPS, TBA, ALP, GGT, TP, A/G*, B/C*, GLOB*

сироваточний амілоїд кішок (f-SAA), сечовина (BUN), креатинін (CREA), альбуміни (ALB), ), ліпаза (LPS), загальні жовчні кислоти (TBA), лужна фосфатаза (ALP), гама-глутамілтрансфераза (GGT), загальний протеїн (TP), альбуміново-глобуліновий індекс (A/G), сечовина/креатинін(В/С),глобуліни (GLOB)*

5.Собачі запалення (6 параметрів) - AMY, Crea, LPS, BUN, c-CRP, B/C*

амілаза (AMY), креатинін (CREA), ліпаза (LPS), сечовина (BUN), С-реактивний білок (CRP),сечовина/креатинін(В/С)

6.Первинна діагностика тварини (10 параметрів)- ALB, ALP, ALT, Crea, GLU, TP, BUN, A/G*, B/C*, GLOB*

альбуміни (ALB), лужна фосфатаза (ALP), аланін амінотрансфераза (ALT), креатинін (CREA), глюкоза (GLU), загальний протеїн (TP), сечовина (BUN), альбуміново-глобуліновий індекс (A/G), сечовина/креатинін(В/С), глобуліни (GLOB)*

7.Передопераційне дослідження (10 параметрів) - ALP, ALT, AST, CK, Crea, GLU, LDH, TP, BUN, B/C*

лужна фосфатаза (ALP), аланін амінотрансфераза (ALT), аспартатамінотрансфераза (AST), Креатинкіназа(CK), креатинін (CREA), глюкоза (GLU), лактатдегідрогеназа (LDH), загальний протеїн (TP), сечовина (BUN), сечовина/креатинін(В/С)

8.Функції нирок (9 параметрів) - CA, PHOS, BUN, Crea, UA, ALB, GLU, tCO2 B/C*

кальцій (CA), фосфор (PHOS), бікарбонат (TCO2), сечовина (BUN), креатинін (CREA), сечова кислота (UA), альбуміни (ALB), глюкоза (GLU),

9.Функції печінки (11 параметрів)- ALB, ALP, ALT, AST, GGT, TBA, TB, TC, TP, A/G*, GLOB*

альбуміни (ALB), лужна фосфатаза (ALP), аланін амінотрансфераза (ALT), аспартатамінотрансфераза (AST), гама-глутамілтрансфераза (GGT), загальні жовчні кислоти (TBA), загальний білірубін (TBIL), загальний протеїн (TP), загальний холестерол (TC), альбуміново-глобуліновий індекс (A/G), глобуліни (GLOB)*

10.Електроліти плюс (13 параметрів)- K, Na, Cl, CA, TCO2, BUN, Mg, PHOS, pH, LAC, Crea, GLU

калій (K), натрій (Na), хлориди (Cl), кальцій (CA), бікарбонати (TCO2), магній (Mg), фосфор (PHOS), сечовина (BUN), pH, креатинін (CREA), лактат(LAC) ,глюкоза (GLU),

11.Тест на діабет (9 параметрів)- ALT, AMY, AST, GLU, LPS, TC, TG, LAC, FRU

аланін амінотрансфераза (ALT), амілаза (AMY), аспартатамінотрансфераза (AST), глюкоза (GLU), ліпаза (LPS), загальний холестерол (TC), тригліцериди (TG), лактат(LAC), фруктоза (FRU)

12.Тест на коагуляцію (4 параметри)- PT, APTT, TT, FIB

протромбін (PT), активований частковий тромбопластиновий час (APTT), тромбіновий час (TT), фібриноген (FIB)

13.Тест аміаку- NH3

 

Провівши тестування та отримавши результати тепер їх можна інтерпретувати:

 

1. Загальний білок (T-Pro, GLOB, глобулін)

Загалом кажучи, загальна концентрація білка виявляє дві молекули білка крові: альбумін та глобулін. Зменшення вмісту загального білка в сироватці крові – гіпопротеїнемія – розвивається при недостатньому надходженні білків в організм, незбалансованості раціону за окремими незамінними амінокислотами, при зниженні секреторної функції шлунка, кишечнику, підшлункової залози, порушенні синтезу білка в печінці при її хворобах (гепатит, гепатоз, цироз), при втраті білків із сечею внаслідок захворювань нирок (нефроз, гломерулонефрит), кровотечах, утворенні великої кількості ексудатів і транссудатів, злоякісних пухлинах. Збільшення вмісту загального білка – гіперпротеїнемія буває рідше. Вона може бути відносною (спостерігається при згущенні крові внаслідок втрати рідини при зневодненні) і абсолютною, яка буває при надмірному згодовуванні кормів, багатих на протеїн, гепатиті, хронічних інфекціях, а також внаслідок появи патологічних білків – парапротеїнів. У молодняку вміст загального білка нижчий, ніж у дорослих тварин. Високий рівень глобуліну свідчить про хронічні запальні захворювання, такі як дирофіляріоз, вірусні, паразитарні або бактеріальні інфекції

Збільшені значення

• зневоднення, шок
• моноклональні гаммопатії
• множинна мієлома
• деякі лімфоми
• поліклональна гаммопатія
• інфекції
• захворювання печінки
• ліпемія
• гемоліз

Знижені значення

• молоді тварини
• мальабсорбція
• збільшена втрата крові - крововтрата
• ентеропатія з втратою білка
• дренування ран
• нефроз
• амілоїдоз, гломерулонефрит
• імуносупресія, наприклад, циклоспорин
• хронічні захворювання печінки

 

Вміст загального протеїну в сироватці крові (г/л)

ВРХ, дорослі 70-85

ВРХ, молодняк 55-70

Коні 65-80

Вівці 65-78

Кози 60-77

Свині 65-85

Собаки 60-75

Коти 55-75

 

2. Альбумін (ALB)

Альбумін синтезується в печінці та є основним компонентом, що входить до складу білків плазми. Він розщеплюється в периферичних тканинах і має період напіввиведення 7-10 днів. У собак період напіввиведення альбуміну становить приблизно 8,2 дня. Основні функції альбуміну полягають у підтримці осмолярності плазми та виконанні ролі переносника для транспортування різних гормонів, іонів та ліків. Підвищений рівень альбуміну спостерігається при зневодненні, а знижений – через зниження вироблення, мальабсорбцію в тонкому кишечнику, надмірну втрату білка або надмірний розпад білка.

Збільшені значення

• зневоднення
• шок
• ліпемія

Знижені значення

• підвищені втрати – гломерулонефрит
• амілоїдоз, нефротичний синдром
• тяжкий ентерит; ентеропатія з втратою білка
• крововилив
• ексудативне захворювання шкіри, васкуліт, запалення
• хронічне захворювання печінки
• хронічні інфекції
• недоїдання

Вміст альбуміну в сироватці крові (%)

ВРХ, дорослі 40-50

ВРХ, молодняк 40-60

Коні 35-45

Вівці 40-50

Кози 38-50

Свині 35-45

Собаки 45-57

Коти 45-60

 

3.Глутатіонамінотрансфераза (ГПТ, АЛТ, СГПТ, аланінамінотрансфераза, сироватковий грелін, АлАТ, Alanine aminotransferase, Serum glutamic pyruvic transaminase, SGPT, Alanine transaminase)

Сироватковий грелін (ГПТ) також відомий як «аланінамінотрансфераза» (АЛТ). Це важливий фермент для функції печінки. Він- діагностичний показник захворювання печінки у собак і котів. Підвищена активність зазвичай означає, що клітини печінки пошкоджені з якоїсь причини. Печінка може стати раковою, інфікованою, застійною (спостерігається при серцевій недостатності), склеротичною, заблокованою (тому метаболічні відходи та токсини в крові не можуть бути видалені жовчними протоками) тощо. Загалом, будь-який фактор, який негативно впливає на печінку або її функцію, призведе до підвищення активності ГПТ.

Збільшені значення

• гепатит, гіпоксія
• печінковий некроз
• холестаз
• новоутворення печінки
• цукровий діабет (легкий)
• викликані препаратами – протисудомними засобами, стероїдами (собаки), тіацетарсамідом

Знижені значення

• клінічно незначуще

 

Активність АлАТ в сироватці крові (од/л)

ВРХ, дорослі 10-30

ВРХ, молодняк 10-30

Коні 5-15

Вівці 5-25

Кози 5-30

Свині 10-40

Собаки 10-55

Коти 10-50

 

4. Глутатіонамінотрансфераза (аспартатамінотрансфераза, глутамат-оксалоацетат трансаміназа, глютамін-щавлевооцтова трансаміназа, АСТ, АсАТ, AST, ГГТ, гамма-ГТ, GOT, ГОТ)

Вона міститься в багатьох тканинах, включаючи печінку, скелетні м'язи, серцевий м'яз та еритроцити. Існує два ізоферменти, АСТ та АЛТm, які знаходяться відповідно в цитоплазмі та мітохондріях. АСТ значно підвищуються під час легкого пошкодження клітин. Навпаки, при тяжкому пошкодженні АСТm присутній у великих кількостях у сироватці крові. При захворюваннях печінки рівень АСТ змінюється залежно від рівня АЛТ. Підвищення АСТ також спостерігається при некрозі та гемолізі м'язів.

Збільшені значення

• при гепатобіліарних захворюваннях
• холестаз
• фіброз печінки
• введення глюкокортикоїдів (лише собакам)
• новонароджені (молозиво – собаки, велика рогата худоба, вівці)

Знижені значення

• клінічно незначуще

 

Активність АсАТ в сироватці крові (од/л)

ВРХ, дорослі 10-50

ВРХ, молодняк 10-50

Коні 50-200

Вівці 10-65

Кози 10-70

Свині 10-35

Собаки 10-25

Коти 10-30

 

5. Лужна фосфатаза (ЛФ, ALP, ALKP, alkaline phosphatase)

Лужна фосфатаза (фосфогідролаза моноефірів ортофосфорної кислоти) є цинковмісним металопротеїном, який бере участь у мінеральному обміні. Вона розщеплює ефіри ортофосфорної кислоти з утворенням неорганічного фосфору. Крім кісткової тканини, лужна фосфатаза міститься у печінці, кишечнику, нирках і плаценті. Сироваткова лужна фосфатаза має змішане походження: кістково-печінково-кишкове значення активності лужної фосфатази допомагає диференціювати деякі форми остеодистрофії. При остеомаляції показники активності ферменту підвищені, при остеопорозі – у межах норми. Активність лужної фосфатази може збільшуватися при захворюваннях печінки (гепатит, гепатодистрофія, злоякісні пухлини), проте у цих випадках збільшується вона в основному за рахунок печінкового, а інколи і кишкового ізоферментів. Також значно підвищується при частковому ураженні печінки (жовчної протоки). Хоча референтні значення для лужної фосфатази різняться у різних тварин, підвищений рівень лужної фосфатази у собак зазвичай спостерігається при деяких видах раку та деяких захворюваннях м’язів і печінки.

Збільшені значення

• стероїди - ендогенні, екзогенні
• молоді тварини, що ростуть
• що стосується АЛТ, але особливо холестатичних розладів
• гострий панкреатит
• метастатичні новоутворення кісток, остеосаркома
• цукровий діабет
• ліки (протисудомні засоби)
• гіпертиреоз (коти)

Знижені значення

• клінічно незначуще
• антикоагулянти – ЕДТА

 

Активність ЛФ в сироватці крові (од/л)

ВРХ, дорослі 100-200

ВРХ, молодняк 100-300

Коні 100-250

Вівці 50-100

Кози 30-100

Свині 40-100

Собаки 30-150

Коти 40-140

 

6. Креатинфосфокіназа (КФ, КФК , CK , Creatine Kinase)

Підвищена активність креатинфосфокінази виникає внаслідок оборотного пошкодження або некротичного витоку з міоцитів. Період її напіввиведення короткий, і КК починає знижуватися протягом 1-2 днів після припинення витоку з клітин. Активність креатинфосфокінази знижується швидше, ніж АСТ. Ці три ізоферменти присутні в скелетних м'язах, серцевому м'язі та центральній нервовій системі (ЦНС). Є чутливим індикатором пошкодження м'язів. Пік спостерігається через 6-12 годин після травми та повертається до норми через 2-3 дні після припинення травми. Стійке підвищення вказує на прогресуюче або активне захворювання.

 

7. Лактатдегідрогеназа (ЛДГ, LDH)

Лактатдегідрогеназа присутня у великих кількостях у всіх органах і тканинах (включаючи еритроцити). Вона присутня в плазмі клітин. Вона вивільняється в кров у відповідь на зміни проникності клітинних мембран і некроз клітин. Тому її підвищення є неспецифічним. Вона включає 5 ізоферментів і присутня в скелетних м'язах, серцевому м'язі, печінці та еритроцитах крові. Вона не є органоспецифічною і може бути використана для оцінки пошкодження м'язів.

 

8. Амілаза (Емі)

Амілаза – це екзокринний фермент підшлункової залози. Вона вивільняється в кров та черевну порожнину після панкреонекрозу, тому велика кількість амілази може вивільнятися при запаленні підшлункової залози. Інші тканини, що містять амілазу, включають печінку та слизову оболонку кишечника. Окрім гепарину, інші антикоагулянти, такі як цитрат, оксалат та ЕДТА, мають інгібуючу дію. Тому амілазу не слід вимірювати за допомогою декальцинованої плазми.

Збільшені значення

• захворювання підшлункової залози
• захворювання нирок (зрідка)
• захворювання слизової оболонки кишечника
• кортикостероїди (легкі)

Знижені значення

• зазвичай не має клінічного значення

 

9. γ-глутамілтрансфераза (ГГТ, ГГТП, GGT, гамма-глутамілтранспептидаза, Gamma-glutamyl transferase, Gamma-glutamyl transpeptidase)

ГГТП присутній у печінці, підшлунковій залозі, нирках та кишечнику. Підвищені концентрації в сироватці крові зазвичай спричинені підвищеним виробленням печінкою та захворюваннями жовчовивідних шляхів. Найвищі рівні виявляються в епітеліальних клітинах ниркових канальців, на поверхні канальців гепатоцитів та в епітелії жовчовивідних шляхів. Ниркова канальцева нефропатія та нефротоксичність можуть спричиняти підвищені концентрації ГГТП у сечі, але не в сироватці крові. ГГТ також важливий в азотистому обміні та знаходиться в клітинах печінки. Високий рівень вказує на обструкцію жовчних проток, захворювання печінки, панкреатит, та може бути спричинений високим рівнем стероїдів. Низький рівень вказує на голодування та недоїдання.

 

Активність ГГТП в сироватці крові (од/л)

ВРХ, дорослі 7-15

ВРХ, молодняк 10-20

Коні 20-40

Вівці 10-30

Кози 10-35

Свині 10-25

Собаки 0-6

Коти 0-5

 

10. Рівень глюкози в крові (Glu)

Після того, як організм споживає вуглеводи, він перетворює їх на глікоген для зберігання в печінці. Коли організму потрібна енергія, глікоген перетворюється на глюкозу, яка потрапляє в кров і переноситься по всьому тілу. Таким чином, рівень глюкози в крові є показником для контролю рівня харчування тварин. Однак частіше його використовують для визначення метаболічного та фізіологічного стану. Гіпоглікемія є поширеним розладом у молодих тварин, особливо у той-кінг-сайдерів та дрібних порід. Тварини, які страждають від гіпоглікемії, демонструють слабкість, атаксію та навіть судоми. Гіпоглікемія також може виникати у деяких дорослих собак, особливо при тривалих надмірних фізичних навантаженнях, що часто спостерігається у гончих собак. Гіпоглікемія також спостерігається у собак із тривалими хворобами та слабкістю, а також у собак з деякими видами раку. Незначне підвищення рівня глюкози в крові може бути спричинене хвилюванням або стресом тварини під час забору крові. Однак, коли рівень глюкози в крові перевищує 180 мг/дл, це часто свідчить про захворювання. У цей момент рівень глюкози в крові перевищує нирковий поріг глюкози. (Коли глюкоза в крові фільтрується через нирки, нирки запобігають втраті глюкози через сечу шляхом реабсорбції. Однак, як тільки рівень глюкози в крові перевищує нирковий поріг, нирки не можуть реабсорбувати всю фільтровану глюкозу, і глюкоза потім виводиться з сечею). Це поширена причина діабету. Суть цього захворювання полягає в нездатності організму виробляти достатню кількість інсуліну. Інсулін необхідний для надходження глюкози в клітини організму. Коли вироблення інсуліну недостатнє, рівень цукру в крові затримується. При діабеті рівень глюкози в крові може сягати 900 мг/дл!

 

Вміст глюкози в крові (ммоль/л)

ВРХ, дорослі 2,5-3,5

ВРХ, молодняк 3,0-4,2

Коні 3,0-5,0

Вівці 2,5-3,6

Кози 2,6-3,9

Свині 3,2-6,0

Собаки 3,3-5,0

Коти 3,0-5,0

 

10. Загальний білірубін (T-Bil, TBIL)

Білірубін є одним із кінцевих продуктів пігментного обміну. Через ряд проміжних стадій з гему зруйнованих еритроцитів утворюється непрямий білірубін (вільний, не проведений через печінку), який є нормальною складовою частиною сироватки крові. Він нерозчинний у воді і тому не виводиться з сечею. У клітинах печінки непрямий білірубін з’єднується з глюкуроновою кислотою, утворюється прямий (кон’югований, проведений через печінку, холебілірубін). Сума вільного та зв’язаного складає загальний білірубін. Загальний білірубін використовується для оцінки анемії та захворювань жовчовивідних шляхів.

Збільшення кількості білірубіну в сироватці крові – білірубінемія, спостерігається при захворюваннях, які супроводжуються гемолізом еритроцитів за рахунок збільшення у крові непрямого (вільного або непроведеного через печінку) білірубіну (піроплазмідози, лептоспіроз, отруєння речовинами, що спричинюють гемоліз еритроцитів). Збільшення вмісту кон’югованого білірубіну спостерігається у тварин при механічній жовтяниці, а одночасне підвищення вмісту обох фракцій пігменту – при паренхіматозній жовтяниці, зумовленій запаленням печінки або її дистрофією.

Збільшені значення

• гемоліз, крововтрата в порожнину тіла
• холестаз
• гепатоцитарне ураження
• розрив жовчної протоки
• печінкова недостатність
• голодування (незвичайне, іноді спостерігається у анорексичних котів)

Знижені значення

• вплив сонячного світла на сироватку
• зниження обороту еритроцитів

 

Вміст загального білірубіну в крові (мкмоль/л)

ВРХ, дорослі 0,3-7,0

ВРХ, молодняк 0,3-4,5

Коні 7,0-17,0

Вівці 0,0-6,8

Кози 0,4-5,6

Свині 0,0-6,8

Собаки 0,3-4,5

Коти 1,2-7,9

 

Вміст кон’югованого білірубіну в крові (мкмоль/л)

ВРХ, дорослі 0,0-2,0

ВРХ, молодняк 0,0-2,0

Коні 0,5-3,5

Вівці 0,0-1,7

Кози 0,0-2,8

Свині 0,0-1,7

Собаки 0,0-0,3

Коти 0,0-1,7

 

11. Тригліцериди (ТГ)

Тригліцериди можуть абсорбуватися та синтезуватися в печінці, утворюючи ліпопротеїни разом з холестерином, фосфоліпідами та білками сироватки. Тригліцериди є основним компонентом целіакії та ліпопротеїнами дуже низької щільності (ЛПДНЩ), причиною ліпемії, яка часто спостерігається у зразках сироватки або плазми. Після заморожування зразка сироватки/плазми на ніч частинки целіакії відокремлюються від сироватки/плазми та утворюють жировий шар. У той час як ЛПДНЩ залишаються диспергованими в сироватці/плазмі. Підвищений рівень тригліцеридів (ліпемія): діабет, гіпотиреоз, гострий панкреатит, гіперадреналізм/глюкокортикоїдна терапія, первинна гіперліпопротеїнемія (мініатюрний шнауцер або бігль). Високий рівень також пов'язаний із судомами у шнауцерів. Низький рівень вказує на голодування або недоїдання.

 

12. Загальний холестерин (Т-Хо)

У ветеринарній медицині холестерин менш важливий для виявлення захворювань, ніж у людській медицині. Це пояснюється тим, що серцево-судинний склероз та емболія рідко зустрічаються у собак та котів. Однак зміни концентрації холестерину спостерігаються й при інших захворюваннях. Підвищений рівень холестерину поширений у тварин, які страждають на проблеми щитовидної залози. Знижений рівень холестерину спостерігається у голодних або виснажених тварин.

Збільшені значення

• гіпотиреоз
• підвищена мобілізація жиру
• цукровий діабет
• анорексія у поні
• гіперадренокортицизм
• голодування
• стеатит у котів
• знижена активність ліпопротеїнліпази (мініатюрні шнауцери)
• панкреатит
• холестатичні захворювання
• нефротичний синдром
• харчова міопатія
• дієта з високим вмістом жирів (зазвичай лише незначне збільшення)

Знижені значення

• дієта з низьким вмістом жирів, порушення всмоктування
• запущена хвороба печінки
• ентеропатія з втратою білка
• гіпертиреоз

 

Вміст загального холестеролу в сироватці крові (ммоль/л)

ВРХ, дорослі 2,0-4,0

ВРХ, молодняк 1,3-3,0

Коні 2,3-4,4

Вівці 1,2-1,9

Кози 2,0-3,4

Свині 2,0-3,3

Собаки 3,0-10,0

Коти 1,8-4,0

 

13. Сечовина (BUN)

Харчовий білок, що перетравлюється твариною, являє собою велику молекулу. У міру перетравлення та використання білка організмом утворюється його побічний продукт метаболізму – сечовина. Виводиться через нирки. Якщо нирки не здатні ефективно фільтрувати ці речовини з крові, вони накопичуються в крові та досягають дуже високих концентрацій. Вищий за норму рівень азоту сечовини свідчить про те, що організм неефективно виводить білкові метаболічні продукти. Хоча захворювання нирок є основною причиною підвищеної концентрації азоту сечовини, існують інші причини підвищених значень. Наприклад, значне підвищення концентрації азоту сечовини в крові може спостерігатися при зневодненні організму. Це відбувається тому, що в організмі недостатньо рідини для належної роботи нирок. Крім того, будь-який фактор, що спричиняє зменшення кровотоку до нирок, може призвести до підвищення концентрації азоту сечовини в крові. Наприклад, захворювання серця, яке спричиняє зниження циркулюючого кровотоку. Якщо є закупорка сечовивідних шляхів, сеча не може вийти з організму та накопичується в сечовому міхурі, перешкоджаючи ниркам продовжувати виробляти сечу. Цей стан також може спричинити підвищення рівня азоту сечовини. Концентрація азоту сечовини в крові нижче референтних значень зазвичай пов'язана із захворюваннями печінки. Печінка є одним з основних місць розщеплення білка. Якщо катаболізм не відбувається, концентрація азотистих відходів в організмі падає нижче нормального референтного значення.

Збільшені значення

• преренальна азотемія
• зневоднення, шок
• гіпоадренокортицизм
• високе споживання білка (незначний ефект)
• гіперкатаболізм, наприклад, лихоманка
• ліки - стероїди, аміноглікозиди
• кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту
• ниркова азотемія
• постренальна азотемія
• непрохідність, розрив

Знижені значення

• зниження виробництва
• тяжке захворювання печінки
• портосистемні шунти
• недоїдання
• мальабсорбція
• інфузійна терапія

 

Вміст сечовини в крові (ммоль/л)

ВРХ, дорослі 3,0-6,0

ВРХ, молодняк 3,0-6,5

Коні 3,5-6,0

Вівці 3,0-6,0

Кози 3,2-6,0

Свині 3,0-7,0

Собаки 3,0-8,0

Коти 3,5-11

 

14. Креатинін (CRE, CREA)

Креатинін також використовується для перевірки швидкості фільтрації нирок. Тільки нирки здатні виводити креатинін. Якщо він накопичується в організмі вище нормального референтного значення, це свідчить про знижену або порушену функцію нирок. М’язові метаболіти, що виводяться нирками, можуть підвищуватися при захворюваннях нирок або обструкції сечовивідних шляхів.

Збільшені значення

• зниження ниркової перфузії
• зневоднення, шок
• гіпоадренокортицизм
• серцева недостатність
• ниркова азотемія (як для сечовини)
• постренальна азотемія (як для сечовини)

Знижені значення

• зазвичай не має клінічного значення
• молоді тварини
• кахексія

 

Вміст креатиніну в крові (мкмоль/л)

ВРХ, дорослі 80-130

ВРХ, молодняк 70-110

Коні 100-160

Вівці 80-120

Кози 60-120

Свині 100-200

Собаки 80-150

Коти 80-160

 

15. Кальцій (Ca)

Концентрація кальцію в крові постійно постійна. Під час вагітності або лактації у собак може спостерігатися значне зниження концентрації кальцію в крові, що називається еклампсія. Крім того, деякі ліки та пухлини можуть впливати на концентрацію кальцію в крові. Важливо своєчасно та швидко виявити порушення рівня кальцію в крові, перш ніж це спричинить серйозні захворювання серця та м’язів. Зниження вмісту кальцію в сироватці крові (гіпокальціємія) діагностується при тривалому недостатньому надходженні його з кормом, порушенні засвоєння внаслідок дефіциту вітаміну D, при остеодистрофії, рахіті, гіпофункції щитоподібної залози, післяродовій гіпокальціємії, хворобах печінки та нирок внаслідок порушення синтезу біологічно активних метаболітів холекальциферолу. Збільшення вмісту кальцію в сироватці крові (гіперкальціємія) діагностується при передозуванні препаратів вітаміну D, згодовуванні тваринам рослин, що містять дигідроксивітамін D3, гіперфункції прищитоподібних залоз.

 

Вміст загального кальцію в сироватці крові (ммоль/л)

ВРХ, дорослі 2,4-3,2

ВРХ, молодняк 2,5-3,2

Коні 2,5-3,5

Вівці 2,2-3,2

Кози 2,3-3,0

Свині 2,4-3,2

Собаки 2,5-3,1

Коти 2,3-3,0

 

16. Неорганічний фосфор (P, PHOS)

Фосфор є основним компонентом кісток і зубів (де зберігається 80-85% фосфору) і основним внутрішньоклітинним аніоном. Фосфор відіграє дуже важливу роль в енергетичному обміні та кислотно-лужному балансі. Він регулюється переважно паратиреоїдними гормонами та виводиться через нирки. Фосфор є показником захворювань скелета, функції паратиреоїдних залоз та функції нирок. Концентрація неорганічного фосфору у сироватці крові збільшується (гіперфосфатемія) при надлишку його у раціоні, передозуванні вітаміну D та зменшенні активності прищитоподібних залоз (збільшується реабсорбція фосфору в нирках). Зменшення вмісту неорганічного фосфору у сироватці крові (гіпофосфатемія) спостерігається при нестачі його у раціоні тварин, порушенні кишкового всмоктування та гіперфункції прищитоподібних залоз (збільшується виділення фосфору із сечею внаслідок зменшення його реабсорбції у ниркових канальцях), при рахіті та аліментарній остеодистрофії.

Збільшені значення

• молоді тварини, що ростуть
• зниження ниркового кліренсу
• захворювання/ниркова недостатність
• гіпопаратиреоз
• надмірне споживання вітаміну D або P
• анорексія, блювота
• зневоднення/шок
• травми тканин, некроз
• гемоліз або старіння еритроцитів у зразку

Знижені значення

• недостатнє харчування (фосфор, вітамін D, кальцій)
• пологовий парез (велика рогата худоба)
• мальабсорбція
• гіперпаратиреоз, первинний або вторинний
• гіперінсулінізм, аденома
• цукровий діабет (кетоацидоз)

 

Вміст неорганічного фосфору в сироватці крові (ммоль/л)

ВРХ, дорослі 1,5-2,2

ВРХ, молодняк 1,8-2,5

Коні 1,2-1,8

Вівці 1,4-2,3

Кози 1,6-2,6

Свині 1,4-2,3

Собаки 1,0-1,8

Коти 0,8-1,8