Як гематологічні показники допоможуть побачити повну картину стану здоров'я?

Біохімічні та гематологічні показники крові є важливими компонентами діагностики, прогнозу та лікування захворювань тварин шляхом дослідження безлічі параметрів, що впливають на ці показники крові та сироватки. Біохімічні показники сироватки крові, гематологічні показники та електроліти крові є критичними фізіологічними показниками, які мають значення для здоров'я при діагностиці, прогнозі та лікуванні захворювань худоби, особливо у тварин, яких розводять за різних систем управління.

 

Що таке ветеринарна гематологія? Чим вона займається? І як вона може допомогти побачити повну картину стану здоров'я?

 

Отже гематологія займається кількісним та якісним вивченням клітинних елементів крові. Ці дослідження допомагають діагностувати та контролювати захворювання тварин. Більше того, завдяки розвитку сучасних автоматичних аналізаторів крові, ця фундаментальна дисципліна робить дедалі більший внесок у науковий прогрес. Лабораторні дослідження проводяться з різних причин. Скринінгові дослідження, такі як загальний аналіз крові (ЗАК), можуть проводитися клінічно здоровим тваринам під час їх придбання, щоб уникнути фінансових та/або емоційних зобов'язань щодо хворої тварини, для обстеження геріатричних пацієнтів на наявність субклінічного захворювання або для виявлення стану, який може зробити тварину ризикованою для анестезії або хірургічного втручання. Скринінгові дослідження часто проводяться під час першого огляду хворої тварини, особливо якщо присутні системні ознаки захворювання, а конкретний діагноз не очевидний з анамнезу та фізичного огляду. Дослідження можуть проводитися для того, щоб допомогти визначити тяжкість захворювання, сформулювати прогноз та контролювати реакцію на терапію або прогресування захворювання. Рішення щодо проведення гематологічних досліджень у тварин значною мірою ґрунтуються на співвідношенні вартості та потенційної користі результату для тварини. Загальний аналіз крові (ЗАК) регулярно проводиться для створення бази даних для оцінки стану пацієнтів, тоді як інші гематологічні тести можуть проводитися з метою оцінки конкретної проблеми.

 

Показники які включає в себе ЗАК:

 

• Кількість еритроцитів (RBC, red blood cells) Т/л, млн./мкл.

Еритроцити – без’ядерні формові елементи крові, що містять гемоглобін. Вони складають основну масу формених елементів крові. Дуже важливо визначити не лише кількісний вміст клітин, але також їх морфологічні характеристики.

Середній обсяг еритроциту (MCV) і показник аніцитозу еритроцитів (RDW)— показники, що використовуються для характеристики типу анемії мієлодиспластичного синдрому.

Серед змін еритроцитів частіше спостерігають зменшення їх кількості нижче мінімальних фізіологічних показників – еритроцитопенія (олігоцитемія). Вона зустрічається при анеміях, зумовлених недостатньою годівлею (нестача білків, вітамінів В2, В12, Вс, С, кобальту, заліза, міді), пригніченні функції кісткового мозку при інтоксикаціях, отруєнні гемолітичними отрутами, крововтратах, піроплазмідозах, злоякісних утвореннях, у клінічній стадії лейкозу. Збільшення кількості еритроцитів – еритроцитоз (поліцитемія) буває фізіологічним (у гірській місцевості, у крові новонароджених) і патологічним. У свою чергу патологічна поліцитемія за походженням буває відносною та абсолютною. Відносна поліцитемія спостерігається при втраті організмом води і згущенні крові внаслідок різних хвороб, які супроводжуються діареєю, блюванням, абсолютна – при хворобах серця і легень.

Кількість еритроцитів у крові різних видів тварин:

ВРХ 5,0-7,5

Коні 6,0-9,0

Вівці 7,0-12,0

Кози 9,0-17,0

Свині 6,0-8,0

Собаки 5,0-8,5

Коти 6,5-9,5

 

• Вміст гемоглобіну (HGB, Hgb, Hb, hemoglobin), г/л.

Збільшення вмісту гемоглобіну в крові тварин (плейохромія, гіперхромемія) спостерігається при згущенні крові (діарея, утворення ексудатів, транссудатів), серцево-легеневій недостатності і поєднується, як правило, зі збільшенням кількості еритроцитів. Зменшення вмісту гемоглобіну (олігохромемія) спостерігається при анеміях різного походження, причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів В2, B12, Bc, C, кровотечі, посилений гемоліз еритроцитів, який буває при піроплазмідозах, лептоспірозі, інфекційній анемії коней, пригнічення функції кісткового мозку різними токсинами.

Вміст гемоглобіну у крові різних видів тварин:

ВРХ 90-125

Вівці 90-135

Кози 100-150

Коні 120-160

Свині 90-100

Собаки 140-230

Коти 100-140

Кури 80-120

Кролі 105-125

 

• Гематокрит (HCT, hematocrit), л/л, %.

HCT - цей показник використовують для характеристики окремих видів анемій. Збільшення об’єму еритроцитів (макроцитоз) спостерігається при мегало- і макроцитарних анеміях, а його зменшення (мікроцитоз) – при залізодефіцитних анеміях.

Гематокритна величина різних видів тварин (л/л):

ВРХ дорослі особини 0,35-0,45

ВРХ молодняк 0,30-0,38

Коні 0,35-0,45

Вівці 0,25-0,40

Кози 0,25-0,42

Свині 0,35-0,43

Собаки 0,37-0,55

Коти 0,27-0,47

Гематокритна величина різних видів тварин (%):

ВРХ дорослі особини 35-45

ВРХ молодняк 30-38

Коні 35-45

Вівці 25-40

Кози 25-42

Свині 35-43

Собаки 37-55

Коти 27-47

 

• Індекси червоної крові:

 

ВГЕ/МСН – вміст гемоглобіну в еритроциті .Збільшення ВГЕ і колірного показника називають гіперхромією. Зустрічається вона при збільшенні об’єму еритроцитів внаслідок нестачі кобальту і вітаміну B12, хронічній гемолітичній та мієлотоксичній анеміях. Зменшення ВГЕ і колірного показника (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), рідше – при зменшенні об’єму еритроцитів).,

СОЕ/MCV- середній об’єм еритроцита.,

СКГЕ/МСНС- середня концентрація гемоглобіну в еритроцитах.,

КП- колірний показник (свідчить про насиченість еритроцитів (Ер2) гемоглобіном (Нв2) у хворої тварини, порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин даного виду).

 

• Лейкоцити (WBC, white blood cells, Leuc, Leuk), г/л , тис/мкл.

Кількість лейкоцитів залежить від виду тварин, віку та фізіологічного стану. Збільшення кількості лейкоцитів у крові називають лейкоцитозом, який буває фізіологічним, медикаментозним, реактивним і патологічним. Зменшення кількості лейкоцитів називається лейкопенією. Вона частіше розвивається при інтенсивному радіоактивному опроміненні. Лейкоцитоз спостерігається при бактеріальних інфекціях та інтоксикаціях, алергіях, запаленнях та некрозі тканин, лейкозах та злоякісних новоутвореннях, а також внаслідок дії кортикостероїдів, адреналіну, гістаміну, ацетилхоліну та деяких інших препаратів. Лейкопенія зустрічається при вірусних та деяких бактеріальних інфекціях, аплазії та гіпоплазії кісткового мозку, впливу іонізуючого випромінювання, спленомегалії, а також алейкемічні форми лейкозів, анафілактичний шок, при застосуванні сульфаніламідів, анальгетиків, антитиреоїдних та інших препаратів.

Кількість лейкоцитів у крові різних видів тварин:

ВРХ 6-12

Коні 6-11

Вівці 6-13

Кози 5-13

Свині 9-16

Собаки 8,5-10,5

Коти 10-15

 

• Лейкограма, %

 

Базофіли (Bas, BA). Збільшення їх кількості спостерігається при алергічних реакціях , хронічних запальних процесах у ШКТ, хворобах крові (гострий лейкоз, лімфогранулематоз), мікседемі (гіпотиреоз), а також внаслідок дії естрогенів та антитиреоїдних препаратів.

Кількість базофілів у крові різних видів тварин:

ВРХ 0-2

Коні 0-1

Вівці 0-2

Кози 0-2

Свині 0-1

Собаки 0-1

Коти 0-1

 

Еозинофіли (EO, EOS, Ео). Підвищення кількості еозинофілів у крові найчастіше спостерігається при алергіях, паразитарних хворобах та непереносимості лікарських препаратів.

Кількість еозинофілів у крові різних видів тварин:

ВРХ 2-7

Коні 1-5

Вівці 2-10

Кози 1-9

Свині 1-6

Собаки 2-6

Коти 1-5

 

Нейтрофіли (NEUT, NE, Neut, NE). У нормі в крові присутні паличкоядерні нейтрофіли (молодші) та сегментоядерні (зрілі) нейтрофіли. Збільшення вмісту нейтрофілів у крові (нейтрофілія) зустрічається при бактеріальних інфекціях (сепсис, піометра, перитоніт, абсцеси, пневмонія та ін.); запалення або некрозу тканин (ревматоїдна атака, інфаркти, гангрена, опіки); прогресуючих пухлин з розпадом; гострих та хронічних лейкозах; інтоксикаціях (уремія, кетоацидоз, еклампсія та ін.); а також в результаті застосування кортикостероїдів, адреналіну, гістаміну та ін. імунні порушення; аплазії та гіпоплазії кісткового мозку; спленомегалії; алейкемічні форми лейкозів; анафілактичному шоці; а також внаслідок застосування сульфаніламідів, аналгетиків, протисудомних, антитиреоїдних та інших препаратів.

У лейкограмі може також відзначатися так зване «зрушення вліво», що супроводжується підвищенням частки молодих форм нейтрофілів (паличкоядерних, юних, мієлоцитів) на тлі гнійно-запальних процесів, що свідчить про гострий процес, зниження опірності організму та несприятливу течію захворювання. “Зсув вправо” характеризується збільшенням частки сегментоядерних нейтрофілів. Він має місце за хронічних патологій, спадкової гіперсегментації, мегалобластичних анеміях, хворобах печінки та нирок.

Кількість паличкоядерних нейтрофілів у крові різних видів тварин:

ВРХ 2-5

Коні 2-6

Вівці 2-6

Кози 0-5

Свині 2-5

Собаки 1-5

Коти 1-6

Кількість сегментоядерних нейтрофілів у крові різних видів тварин:

ВРХ 25-35

Коні 45-65

Вівці 30-45

Кози 30-48

Свині 40-48

Собаки 45-70

Коти 45-60

 

Моноцити (Mon, MO). Збільшення вмісту моноцитів у крові (моноцитоз) відзначається при деяких вірусних, грибкових та протозойних інфекціях; кровопаразитарних захворюваннях (піроплазмідози, у т.ч. бабезіоз собак), запальних процесах у тканинах, гранулематозних хворобах (таких як туберкульоз, бруцельоз, виразковий коліт, ентерит), а також після хірургічних втручань. Зниження кількості моноцитів може бути наслідком апластичної анемії, а також результатом застосування кортикостероїдів.

Кількість моноцитів у крові різних видів тварин:

ВРХ 0-6

Коні 0-4

Вівці 2-5

Кози 0-4

Свині 1-5

Собаки 1-5

Коти 2-5

 

Лімфоцити (Lym, LYM). Підвищення кількості лімфоцитів у крові (лімфоцитоз) відзначається при вірусних інфекціях, деяких хворобах крові (лімфолейкоз, лімфосаркома), токсоплазмоз, гіпертиреоїдизм, а також застосування нестероїдних протизапальних засобів, галоперидолу та ін. Зменшення вмісту лімфоцитів (лімфоцитопенія) спостерігається при панцитопенії, деяких злоякісних новоутвореннях, імунодефіцитних станах, при нирковій недостатності, хронічні захворювання печінки, недостатність кровообігу, застосування кортикостероїдів та імунодепресантів.

Кількість лімфоцитів у крові різних видів тварин:

ВРХ 43-65

Коні 25-45

Вівці 40-60

Кози 46-68

Свині 42-50

Собаки 20-40

Коти 20-38

 

• Кількість тромбоцитів (PLT, platelets) г/л, тис/мкл.

PLT- тромбоцити – їх функція - участь в процесах згортання крові. Збільшення кількості тромбоцитів (тромбоцитоз) зустрічається при деяких мієлопроліферативних станах (еритремія, мієлофіброз), хронічні запальні захворювання, кровотечі та гемолітичній анемії, після хірургічних операцій, внаслідок застосування кортикостероїдів. Зниження вмісту тромбоцитів (тромбоцитопенія) спостерігається при ураженні кісткового мозку, деяких інфекціях, спадкових патологіях, гіперспленізм, а також застосування антигістамінів, антибіотиків, діуретиків та ін.

Кількість тромбоцитів у крові різних видів тварин:

ВРХ 250-800

Коні 200-600

Вівці 250-700

Кози 90-300

Свині 180-500

Собаки 250-550

Коти 150-400

 

• Індекси тромбоцитів:

МРV-середній об’єм тромбоцитів. Даний показник зростає при прискоренні тромбоцитопоезу.

PDW-ширина розподілу тромбоцитів.,

РСТ-тромбокрит. Показник дозволяє оцінити роботу системи згортання крові і загальний ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень

 

• Швидкість згортання крові. У середньому швидкість згортання крові становить: у великої рогатої худоби – 5–6 хв, овець – 8–10, коней – 8–10, свиней – 10–15, собак – 5–6, кролів – 4, курей – 30–50 с. Швидкість згортання крові підвищується при крововтратах і захворюваннях, що супроводжуються згущенням крові, а знижується – при анеміях, лейкозі, асфіксії, холемії, нефриті, К- і С-гіповітамінозах. Кров майже не згортається при гемофілії, сибірці, інфекційній анемії, піроплазмідозах.

 

• Осмотична резистентність еритроцитів. Визначення максимальної і мінімальної стійкості дозволяє міркувати про процеси регенерації крові. Зниження осмотичної резистентності відмічається при голодуванні, анеміях, отруєннях, посиленні функцій кісткового мозку. Підвищення осмотичної стійкості еритроцитів проявляється при ослабленні еритропоетичної функції кісткового мозку, дії гемолітичних отрут.

 

• ШОЕ- швидкість осідання еритроцитів. Осідання – це властивість еритроцитів осідати на дно посудини при зберіганні стабілізованої крові. На осідання еритроцитів діють багато факторів. Головними із них є кількісні та якісні зміни білків плазми крові. Збільшення вмісту крупнодисперсних білків (глобулінів, фібриногену) призводить до підвищення ШОЕ, оскільки вони сприяють процесу аглютинації еритроцитів. На підвищення ШОЕ впливає збільшення холестерину в крові, зрушення кислотно-лужної рівноваги плазми в бік алкалозу, зменшення кількості еритроцитів і збільшення їх об’єму. Зниження ШОЕ буває при збільшенні вмісту дрібнодисперсних білків (альбумінів), кількості еритроцитів, зменшенні їх об’єму і насичення гемоглобіном (гіпохромія), збільшенні вмісту в крові жовчних кислот, ацидозі.